Іван Франко, один з найвидатніших українських письменників, не лише створював захопливі літературні твори, але й глибоко занурювався в українську міфологію. У його творчості часто оживають легендарні персонажі, серед яких чільне місце займають Лель і Полель. Ці міфічні постаті символізують незмінну гармонію, що панує в природі, та глибокий зв’язок між людиною і світом.
Лель і Полель у творах Франка втілюють ідею двоїстості, притаманної як природі, так і життю людини. Вони виступають своєрідними світлоносними силами, які керують зміною дня і ночі, зими і літа. Через їхні образи письменник проголошує ідеали гармонії та рівноваги, які так потрібні в нашому житті. Використання цих міфологічних персонажів дозволяє Франку ширше розкрити тему єдності з природою та вічного круговороту часу.
Завдяки творчості Іван Франко, Лель і Полель здобули нове життя на сторінках літератури. Вони стали невід’ємною частиною його поетичного світу, водночас повертаючи нам забуті символи і нагадуючи про важливість духовних традицій. Лель і Полель залишаються яскравими прикладами того, як письменник може вдихнути новий сенс у давні міфи, збагачуючи культурну спадщину через глибоке осмислення національної ідентичності.